Письменниця Севгіль Мусаєва підняла питання етики документування війни, розмірковуючи про межі між необхідним свідченням та спекуляціями на чужому горі. У своєму есе вона аналізує, де закінчується фіксація реальності і починається використання страждання як контенту.
Мусаєва спирається на книгу Сьюзан Зонтаг «Спостереження за болем інших», написану 2003 року після Балканських воєн, зазначаючи, що сьогодні ці питання постають в «більш інтенсивній, майже нестерпній формі».